- обручати
- -а́ю, -а́єш, недок., обручи́ти, -ручу́, ру́чиш, док., перех.Відправляючи шлюбний обряд, одягати молодим обручки; одружувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
обручати
Смотреть что такое "обручати" в других словарях:
обручати — див. заручати … Словник церковно-обрядової термінології
обручати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
заручати — і обручати Здійснювати заручини, благословляючи наречених вінчальними перснями … Словник церковно-обрядової термінології
обручити — див. обручати … Український тлумачний словник
заручати — заручити (оголошувати кого н. нареченою й нареченим), обручати, обручити; єднати (вести розмови з кимось про заміжжя дочки, онуки тощо) Пор. одружити … Словник синонімів української мови
одружити — одружувати (з ким, на кому й без додатка з єднати шлюбом чоловіка з жінкою), поєднати, поєднувати (кого з ким), спарувати, пристроїти, пристроювати, о(б)крутити, о(б)кручувати; оженити, поженити (парубка, чоловіка); видати, видавати (дівчину,… … Словник синонімів української мови
